Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 903/347/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Костенко Т.Ф.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Шемет І.К. - дов. від 13.08.14, відповідача: Кондратюк В.В. - дов. від 16.01.14,

касаційну скаргуДержавного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філіїна постановуРівненського апеляційного господарського суду від11.06.14у справі№903/347/14 Господарського суду Волинської областіза позовомДержавного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філіїдоДочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" ВАТ "Корпорація "Аверс"прозобов'язання укласти договір на радіочастотний моніторинг

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 20.08.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" ВАТ "Корпорація "Аверс", в якому просило спонукати відповідача укласти договір про виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, підготовкою висновків, оформлення дозволів, радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №12-02-568 від 07.02.12 в редакції позивача. Обґрунтовуючи позов, позивач наголошував на тому, що укладання спірного договору в силу приписів статей 6, 16, 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" і положень пунктів 1.8-1.10 Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії регулювання зв'язку від 16.07.09 №1599, є обов'язковим. Позивач зазначав, що між сторонами виникли розбіжності щодо окремих пунктів спірного договору у зв'язку з чим він вважав підставним укладання такого договору в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.04.14 (суддя Кравчук А.М.) у позові відмовлено. Господарський суд виходив з того, що укладення договору про виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, підготовкою висновків, оформлення дозволів, радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів не є обов'язковим в силу закону. При цьому, судом було враховано судове рішення у справі №903/943/13 Господарського суду Волинської області між тими ж сторонами.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.14 (судді: Демянчук Ю.Г., Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скиксувати рішення і постанову у справі та задовольнити позов. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 20, 181 Господарського кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, статей 6, 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", статей 4, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, пункти 1.8-1.10 Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії регулювання зв'язку від 16.07.09 №1599. Він наголошує на тому, що спірний договір є обов'язковим до укладання в силу закону, а саме приписів статей 6, 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України".

За клопотанням скаржника було здійснено технічну фіксацію судового процесу у суді касаційної інстанції .

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарські суди установили, з підтверджено матеріалами справи, що Дочірнє підприємство "Телерадіокомпанія "Аверс" Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" володіє ліцензію на загальнонаціональне мовлення і експлуатує РЕЗ каналового телевізійного мовлення: ЕКСПАНСІЯ (розміщений за адресою: м. Горохів, вул. Ватутіна, 30а); ТV 100/І-ІІІ (розміщений за адресою: м. Нововолинськ, вул.Піонерська, 6); СТВ-1,0Д (розміщений за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 5); ТХ/U (розміщений за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 12). На вказані РЕЗ Волинська філія Українського державного центру радіочастот 07.02.12 видала відповідачеві дозволи на експлуатацію радіоелектронного засобу каналового телевізійного мовлення №ТБ-07-0060988, №ТБ-07-0060989, №ТБ-07-0060990 №ТБ-07-0060991. Господарські суди також установили, що у 2012 році сторони мали намір укласти договір про виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, підготовкою висновків, оформлення дозволів, радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, втім не дійшли згоди щодо усіх його істотних умов. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії заявлена до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" ВАТ "Корпорація "Аверс" про спонукання відповідача укласти договір про виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, підготовкою висновків, оформлення дозволів, радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №12-02-568 від 07.02.12 в редакції позивача. Відмовляючи у задоволенні цих вимог, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з відсутності підстав для обов'язкового укладення такого договору в силу закону. Проте, наведені висновки господарських судів колегією суддів визнаються передчасними. Укладення господарського договору, за приписами частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. За приписами статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Тобто спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною укласти договір через пряму вказівку закону або на підставі обов'язкового для виконання акта планування, в тому числі державного замовлення, який видано компетентним органом. Правова основа користування радіочастотним ресурсом України, повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України визначені Законом України "Про радіочастотний ресурс України". За приписами статі 6 названого Закону користувачі радіочастотного ресурсу України зобов'язані, окрім іншого, дотримуватися стандартів, норм і правил використання радіочастотного ресурсу України; вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування. Згідно зі статтею 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" державне госпрозрахункове підприємство "Український державний центр радіочастот" утворюється відповідно до закону. УДЦР відноситься до сфери управління національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (стаття 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України"). Частиною 4 цієї ж норми Закону унормовано, що УДЦР на платній основі за рахунок коштів користувачів радіочастотного ресурсу України на їх замовлення виконує роботи (надає послуги). Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, у встановленому порядку. Радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотного ресурсу України (стаття 19 цього ж Закону). Разом з цим, з метою визначення порядку організації та здійснення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування у відповідності до Закону України "Про радіочастотний ресурс України" розроблено Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затверджене рішенням Національної комісії регулювання зв'язку від 16.07.09 №1599, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.08.09 №741/16757. Дія цього Положення поширюється на загальних користувачів РЧР (пункт 1.5). Пунктами 1.3, 1.6, 1.7 цього Положення передбачено, що радіочастотний моніторинг здійснює Державне підприємство "Український державний центр радіочастот"; радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування здійснюється за рахунок користувачів РЧР. Водночас відповідно до пунктів 1.8, 1.9, 1.10 оплата робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом, здійснюється користувачами РЧР щомісячно на підставі договору з УДЦР відповідно до законодавства. Кожний користувач РЧР укладає з УДЦР договір про проведення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування. Договір про проведення радіочастотного моніторингу підписується повноважними представниками сторін не пізніше тридцяти календарних днів від дня видачі УДЦР заявникові першого дозволу на експлуатацію РЕЗ (ВП). Проте, господарськими судами не було надано оцінки спірним правовідносинам в контексті наведених норм. Обґрунтовуючи підстави звернення з вимогою про укладення спірного договору, яким, окрім іншого, було передбачено і здійснення робіт з радіочастотного моніторингу, позивач посилався на те, що укладання такого договору в силу приписів статей 6, 16, 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" та пунктів 1.8-1.10 Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, укладення такого договору є обов'язковим для сторін. Втім, господарські суди першої і апеляційної інстанцій викладеного не врахували та не надали оцінки змісту договору, запропонованого позивачем до укладання. Наведене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому судові рішення визнаються такими, що прийняті за не з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, судові для правильного вирішення даного спору необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.14 у справі №903/347/14 та рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.14 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Костенко